Емоції злоби (роздратування, злість, гнів, лють, ненависть тощо) є лише протилежним боком страху і наступною фазою його розвитку. Вони, так само як і страх, виникають у випадку загрози (реальної чи уявної) нашому особистісному благополуччю і спонукають до інстинктивних реакцій захисту. Тільки страх спонукає до інстинктивного уникання загрози, а емоції злоби – до інстинктивного захисту шляхом агресії (за принципом «напад є найкращою формою захисту»).
умовах відкритого протистояння з ворогом такий інстинктивний захист може допомогти, але тільки певною мірою. Адже ці емоції, так само, як і страх, порушують нашу внутрішню рівновагу. Коли емоції злоби засліплюють розум, включаються і починають домінувати інстинктивні реакції, а вищі нервові центри кори головного мозку, пов’язані з чітким усвідомленням ситуації і власних дій, відключаються. Свідомість звужується, увага фіксується на загрозливому об’єкті, поведінка скеровується жорстко запрограмованими безумовними рефлексами фізичного знищення загрозливого об’єкту. Але при цьому значно знижується або й втрачається здатність свідомо керувати своїми діями, усвідомлювати їхні наслідки та обирати найбільш оптимальний варіант відповіді на загрозу.
За своєю природою ці емоції потребують розрядки в зовнішніх руйнівних діях. Якщо ж вони не розряджаються в таких діях, то руйнують наш організм зсередини, заважають ясно сприймати навколишню дійсність, заважають чітко мислити і діяти оптимальним чином. Під впливом злоби, ефективність діяльності вищих відділів кори головного мозку значно погіршується, а загальні неефективні енерговитрати організму зростають внаслідок надмірної активації симпатичної ланки вегетативної нервової системи і викиду в кров гормонів стресу.
Емоції злоби, так само, як і тривога, і страх, глибоко вкорінені в нашій природі. Вони виникали і виникатимуть. Вони, як твердять фахівці із кризової психології, «є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію». Але при їхній появі у нас, ми все ж таки маємо прагнути до того, щоб оволодіти ними, не дозволити їм засліпити наш розум.
Захистити свій розум від емоцій злоби можна за допомогою таких дій:
1) усвідомити появу тієї чи іншої емоції, тобто відчути її в собі і назвати, сказавши про це собі подумки чи вголос: свідоме довільне включення мовлення в процес переживання емоцій активізує вищі нервові центри кори головного мозку і зберігає нашу здатність мислити і вчиняти подальші виважені цілеспрямовані дії;
2) спрямувати увагу на зовнішню обстановку, добре роздивитися і відчути фізичні об’єкти, які є навколо, назвати їх: такі дії активують центри кори головного мозку, з якими пов’язане свідоме сприйняття об’єктивної реальності, запобігають звуженню поля уваги і свідомості;
3) якщо почуття злоби досить сильні і нестримні, можна здійснити довільні рухи, спрямовані на зовнішнє вираження злоби мімічними м’язами, нижньою щелепою, руками, ногами і всім тілом (гримаси злоби, стискання і розтискання кулаків, символічні руйнівні дії, наприклад, силоміць розтягувати руками, ніби намагаючись розірвати, цільну товсту тканину або рушник, туго скручені в канат, бити руками чи ногами подушку тощо; ці силові дії можна супроводжувати голосовим відреагуванням: такі активні силові рухи м’язів дають фізичну розрядку емоціям злоби, знижують емоційну напругу, зменшують рівень гормонів стресу в крові;
4) зосередити свою увагу на власному диханні: це дає можливість відчувати і усвідомлювати процес життя в собі, зменшує тривогу і страх, які лежать у витоках емоцій злоби;
5) утримуючи увагу на власному диханні,поступово поглиблювати й уповільнювати вдих і видих, намагаючись дихати глибоко, повільно, рівномірно і плавно (наприклад, у такому ритмі: 5 секунд вдих і 5 секунд видих): уповільнене і поглиблене дихання достатньо забезпечує головний мозок і серце киснем, а зазначений ритм дихання сприяє налагодженню рівноваги між симпатичною і парасимпатичною ланками вегетативної нервової системи та досягненню внутрішньої злагодженості між життєво важливими процесами: диханням, діяльністю серця і рефлекторною регуляцією кров’яного тиску; завдяки такому відновленню вегетативної рівноваги поступово зменшується викид гормонів стресу, і збільшується виділення в кров гормонів, які пов’язані з емоційним балансом, оптимізуються енерговитрати організму (можна також використовувати й інші схеми довільного керування диханням, які сприяють уповільненню і поглибленню зовнішнього дихання, подовження видиху порівняно із вдихом);
6) дихання можна поєднувати із зосередженням уваги на відчуттях у ділянці серця: зосередження уваги на серці сприяє покращенню його кровопостачання і узгодженню ритмів активності головного мозку і серця, внаслідок чого їхня діяльність покращується; також при цьому посилюється відчуття внутрішньої опори і скоріше відновлюється внутрішня психічна і фізіологічна рівновага;
7) подумати про те, що в наявній ситуації можна зробити доброго для інших людей, та робити це: завдяки такій діяльності наша увага відсторонюватиметься від нашої самості (з якою пов’язані емоції злоби), емоційна напруга спрямовуватиметься в конструктивні корисні дії, зростатиме почуття нашої дієвої солідарності з тими, хто бореться за перемогу, і емоційний стан покращуватиметься.
Якщо самостійно не вдається оволодіти своїми емоціями злоби, необхідно звернутись за фаховою допомогою до психолога, психотерапевта або лікаря-психіатра.
