12 листопада 2024 року у рамках дисципліни «Психологія толерантності» (ОКР – магістр) відбулась відкрита гостьова лекція у змішаному форматі «Толерантне ставлення до ветеранів і членів їхніх сімей».
До лекція долучились студенти як денної, так і заочної форм навчання другого (магістерського) і першого (бакалаврського) рівнів вищої освіти спеціальностей «Психологія» та «Соціальна робота», а також науково-педагогічні працівники кафедри психології та педагогіки і кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки.
Лекцію провела Тетяна Матвійчук – кандидатка психологічних наук, доцентка, доцентка НРЗВО КПДІ, дитяча та підліткова психотерапевтка, представник секції дитячої та юнацької психотерапії Хмельницького осередку УСП, членкиня правління ГО «Хмельницьке об’єднання психологів та психотерапевтів» (м. Хмельницький).
Пані Тетяна розповіла про актуальність представленої неї проблеми, результати досліджень потреб ветеранів, правила грамотної взаємодії із ними, специфіку психологічних травм ветеранів війни, проблеми адаптації ветеранів війни і їхніх сімей, особливості психологічної роботи з ветеранами і членами їхніх сімей.
Зокрема, з дозволу пані Тетяни Матвійчук, ми наводимо витяги з її презентації.
Важливо пам’ятати, що далеко не всі ветерани повертаються із ПТСР (посттравматичним стресовим розладом). Разом із тим, у багатьох із них можуть спостерігатися такі симптоми:
– ветерани часто страждають від важких спогадів, тривожності, безсоння, роздратування, що пов’язано із пережитими подіями на фронті;
– учасники бойових дій можуть бути емоційно нестабільними, мати перепади настрою і труднощі із контролем своїх емоцій внаслідок пережитого бойового стресу;
– у військових можуть бути порушення соціальної адаптації, зокрема повернення до звичайного життя часто викликає труднощі у спілкуванні, взаємодії з близькими та адаптації до мирних умов.
Травми війни ветеранів можуть спричиняти такі труднощі у їхніх сім’ях:
– напруженість, зростання конфліктів, недовіри, емоційного відчуження;
– порушення комунікації, зокрема труднощі у висловлюванні почуттів і взаєморозумінні;
– дезадаптація, зокрема у сімейному функціонуванні.
Психологічна допомога ветеранам і їхнім сім’ям має включати такі складові:
– індивідуальна терапія;
– сімейне консультування;
– групова робота.
Важливо запам’ятати, чого точно не варто робити у спілкуванні з людиною, яка має травматичний досвід війни та бойових дій:
– не примушуйте говорити про травматичний досвід;
– не звинувачуйте і не дорікайте через те, як саме людина може говорити і проявляти емоції;
– не говоріть, що час припинити поводитись, як на війні;
– не кажіть, що час лікує;
– не можна без дозволу торкатися до тіла, обіймати;
– не робіть різких рухів у присутності ветерана;
– не підходьте до ветерана ззаду;
– не створюйте шумне середовище.
Поради щодо коректного спілкування із військовослужбовцями:
- З ветеранами і ветеранками варто спілкуватися так само, як з іншими людьми, не варто робити з них «особливих людських істот», з якими треба взаємодіяти якось особливо.
- Як і в будь-якої іншої людини краще запитати «як справи?», «як день?» замість фраз на кшталт «тримайся», «все буде добре».
- Питання про війну варто ставити ті, що підкреслюють спроможність людини справлятися з різними ситуаціями, напр.: «Як ти справляєшся?».
- Бути обережними в жестикуляції, зокрема уникати різких рухів, надто наближатися, не робити цього зі спини.
- Поважати особисті кордони, зокрема попереджати про крики, сплески, різкі звуки та рухи.
- Замість того, щоб говорити «ви герої, сонечки, красені, щит України» (хоча це і правда) краще сказати про свої почуття: «Я вам дуже вдячний/вдячна», «Мені спокійно, що є ЗСУ».
- Важливо подякувати так, щоб це не стало тригером. Але тригери в усіх різні, тому це складно. Із зовсім незнайомою людиною це може бути посмішка, вітальний кивок. Якщо ви впевнені, що людина брала участь у бойових діях, можна сказати: «Дякую за службу».
- Уникати питань про те, що людина робила на війні, що бачила, де була. Якщо людина сама розповідає, слухати уважно, не перебивати.
- Інколи цивільні хочуть пригостити ветеранів чимось, наприклад, кавою, та не всі люди готові приймати подяку в силу свого характеру. Тому варто це сприймати спокійно і без образ.
Лекторка навела також перелік проєктів, які здійснюють реабілітацію військовослужбовців:
2) IOM Ukraine сімейні ретрити для родин ветеранів в рамках проєкту “Шлях стійкості”
Після викладу основного матеріалу, слухачі задали низку запитань лекторці, поділились своїми думками і враженнями щодо почутого.
Кафедра психології та педагогіки висловлює щиру подяку пані Тетяні Матвійчук за доступний і ґрунтовний виклад завжди актуальної теми і багаторічну співпрацю.
Інформація кафедри психології та педагогіки