24 лютого українці прокинулися у новій реальності зі слів «Почалася війна!» А війна – це завжди величезний психічний вплив на людину. На лінії фронту вона фізична, поза ним – вона психологічна Тому психічне самопочуття та настрій людей на війні є не менш важливими, ніж наявність сучасної військової зброї і техніки.
Психологічна війна – це атака на ідентичність людини, на її базові питання: «Хто я?», «Де моє місце у всьому, що коїться?», «Що я маю робити?» тощо. У військових з цим проблем переважно немає, а от ідентичність звичайних цивільних людей зазнає значного негативного впливу ззовні. Цьому сприяють, зокрема, і неможливість людини кудись приткнутися, щоб приносити користь своїй державі; і провина за те, що людина знаходиться далеко від бойових дій, і багато інших факторів.
Звичайно, кожна людина в силу своїх психічних можливостей сама справляється зі стресом, але варто пам’ятати, що тривога й переживання у відповідь на загрозу життю і здоров’ю – це нормальна фізіологічна реакція. І, навпаки, якщо людина абсолютно нічого не боїться, то це свідчить, скоріше за все, про наявність певного психічного порушення, наприклад, депресіїчи апатії.
Як змінюється настрій людини під час війни?
Перша фаза – шок. В цей час .люди діють автоматично аби вижити, намагаються швидко опрацювати різні варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього, але не можуть цього зробити. Планування обмежене до декількох годин.
Далі, після першого шоку, до людини повертаються її базові емоції, зокрема: відчай, жах, заперечення тощо. Що цікаво, українці в перші дні війни відчули сильну ейфорію від того, що вистояли й кинулися до бою. Це дуже добре, адже показує силу людського психічного ресурсу.
Але ейфорія з часом минає і починаються коливання настрою. Першою хвилею іде страх, тривога, розгубленість, паніка, істерика, ступор, напружене очікування на катастрофу, що може статися. Пам’ятайте, що страх є абсолютно нормальною реакцією, бо боятися в ситуації воєнних дій – природно. Проте варто відрізняти страх від панічних атак і панічного розладу: під час війни ми боїмося реальної загрози, а під час панічних атак ми боїмося відчуття страху, що виникає без об’єктивних причин. Тому наша задача – опанувати страх, щоб діяти ефективно.
Зазвичай на 3-5 день хвиля страху спадає, і на її місце приходять роздратування, злість, лють. Але пам’ятайте, що ці емоції сильні, яскраві, і саме вони додають нам енергії боротися, активно діяти, пробиваючи все на своєму шляху силою праведного гніву. Треба бути дуже уважним до того, щоб спрямовувати цю силу в потрібне русло, а не зриватися на своїх близьких.
Найважчим і найскладнішим етапом є приблизно 8-10 день війни, коли на зміну гніву приходять розчарування, зневіра і опускання рук.
Для того, щоб людина знову повірила в себе, знайшла в собі сили боротися, потрібно:
✅ припинити постійно шукати інформацію щодо дій агресора. Адже від негативної інформації можна постраждати ще більше, ніж від перебування в зоні війни;
✅ планувати майбутнє. Не варто акцентувати свою увагу лише на тому, де знаходяться танки і бази розміщення військ.Потрібно «не заморожувати» плани на майбутнє, а думати про них;
✅ знайти когось, про кого можна/треба турбуватися. Це допоможе значно знизити рівень тривожності;
✅ зайнятися активною діяльністю. Не треба сидіти на місці, чекати чогось, а варто продовжувати жити, виконуючи прості побутові справи. Усе це допоможе Вашому тілу позбутися фізичної напруги, тривожності тощо;
✅ відмовитися від вживання алкоголю. Адже під час сп’яніння людина досить емоційно вразлива, і рівень тривоги лише посилюється. Якщо Ви відчуваєте сильну тривогу, з якою не можете самостійно впоратися, краще зверніться до спеціаліста, а не до психотропних речовин;
✅ практикувати антистресову поведінку: сон, за можливості, 7-8 годин; здорове харчування; фізичну активність тощо. Такі базові речі допоможуть Вам бути в гармонії зі своїм тілом та повернути почуття захищеності;
✅ переживати неприємності лише по мірі їх надходження. Не потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку подій. Такі думки точно не сприятимуть Вашій емоційній стабільності і позитивному настрою.
Пам’ятайте, усі люди різні, але усі адаптивні! Слід лише правильно працювати над своїм емоційним станом під час війни, щоб жити далі і робити кроки в майбутнє.
Інформацію підготувала
кафедра психології та педагогіки